Загальновідома українська риса меншовартості та незнання своєї історії привела до знищення пам’ятки – сакрального давньослов’янського комплексу на південь від Стільського городища – поселення Білих Хорватів часів I тисячоліття н.е.
Стаття про Стільсько англійською мовою.
Взагалі в нашого народу є така звичка віддавати свої досягнення та цуритися рідного – і вареники у них прейняті від турків, і борщ все ще спірний. Хоча слов’янські жителі, які населяли територію сучасної України, ліпили вареники ще тоді, коли турки називалися тюрками і жили в Азії. А борщ був культовою стравою Київської Русі до появи Московії, яка присвоює собі всю “руськість” страви.
Відмовляються від свого коріння, абсолютно не цікавляться історією, не бачать далі свого носа – та чи один раз я чула, що вареники з макомвареники з маком не українська страва, бо “баба таке не робила, а клала мнуту бульбу”. А те, що їхні предки таке тисячі років назад робили і мак уособлював множинність світів, то не аргумент для загальної маси. Та й неетнічну для наших країв картоплю завіз Колумб лиш після відкриття Америки, ще й століття потрібно було, щоб вона тут прижилася – але баба так не робила і все тут.
Тепер темні селяни самовільно зруйнували історичну пам’ятку, біля якої оселилися, встановивши капличку з кітчевою статуєю на території пам’ятки давньої слов’янської історії – Стільського городища.
Тут, на пагорбах, порослих деревами, до Х ст. був «мегаполіс» із фортецями, укріпленнями, язичницькими храмами та святилищами. Це була столиця Білих Хорватів, які є предками сучасних хорватів та українців. У 2001р. Стільському городищу надали статус пам’ятки державного значення.
При цьому за кордоном, в такій улюбленій Європі, куди жителі навколишніх сіл їздять регулярно на заробітки, зазвичай заборонено втручатися навіть у фасад свого будинку, а деколи ще й слід дотримуватися стилю озеленення вулиці. І уже точно заборонено самовільно без дозволу паплюжити історичні пам’ятки.
Але спрацьовує комплекс меншовартості, і то там, там “цивілізації”, а у себе тут можна.
Те, що зведення пам’ятника незаконне та неузгоджене, вже встановлено. Аргументами навколишніх жителів було, що то їхня земля і вони в історичних печерах поколіннями тримали бульбу. Справді тримали, як я відвідувала скелі, то овочів всередині не було, але сморід від підгнившого бульбиння стояв нестерпно гидотний.
Так от, на приватизованій ділянці, звісно, можна ставити хоч піраміду з буряків, хоч віходок у вигляді піраміди Хеопса. І то, прозорість парканів, зазвичай, потрібно узгоджувати. Але будь-яке самовільне втручання в архітектуру історичної пам’ятки є вандалізмом та повинно каратися законом.
Отже, слід знайти відповідальних за сплюндрування пам’ятки, нехай демонтують своє втручання, сплатять штраф та привселюдно вибачаться за свої дії. А всі, хто кричать про використання печер як погребів, нехай за собою добре їх вимиють.
Може тоді і буде порядок, люди навчаться цінувати історичну спадщину та дадуть гарний приклад іншим. А там і вареники будуть наші, і борщ, нарешті, ввійде в список Історичної спадщини ЮНЕСКО як істинна українська справа.
Для тих, хто хоче відвідати місце де розташована пам’ятка нашої стародавньої історії (поки її ще не помалювали в ніжно-рожевий колір, який дуже любить теща місцевого священика)
Автор: Ліля Тяжка для кулінарного блогу української етнічної кухні Etnocook
- Передрук та поширення дозволяно тільки з використанням активного гіперпосилання: https://etnocook.com.ua/stil-s-ko-novitni-varvary-proty-istorii/
- Підписуйтесь на Інстаграм сторінку української версії кулінарного ресурсу традиційної етнічної кухні Etnocook https://www.instagram.com/etnocook.ukraine
