Коли мене запитують, на що схожі традиційні японські солодощі (ваґаші) – я завжди незмінно відповідаю, що ні на що нам звичне. Також вони відмінні від давніх українських етнічних солодощів, таких як медові цукерки. Переважно ваґаші навіть не особливо солодкі в загальному розумінні. І, водночас, існує таке розмаїття їх видів, що однією статтею буде просто неможливо охопити за раз усі смаки та варіативність.
Зроблені переважно з рослинних складників, солодощі в японців – окремий вид мистецтва. І це насправді так, кожний найменший шматочок зроблений з ювелірною точністю та красиво оформлений.
Є також спеціальні солодощі для різноманітних урочистих подій, ритуалів або просто виконані до свят та різних пір року. Для виготовлення використовують рис, агар-агар, різні сорти картоплі, фрукти, коріння, трави, листя, чай, солодкувату квасолю адзукі (дуже часто як начинку). Існує навіть окреме літнє Свято Солодощів, яке святкується в середині червня.
Надзвичайно поширеними є японські рисові тістечка Мочі ( 餅,もち, mochi), яких існує безліч різновидів – від найпростішого тягучого пиріжка без смаку до солодких кульок з різноманітними начинками та посипками. Почали виготовлятися в період Нара (710-794 рр. н.е) і не втратили популярності в наші дні.
Данґо (団子, だんご, dango) – японські рисів’яники круглої форми на шпажках. Мають таку ж довгу історію, як і мочі. Подаються з поливкою
Пізніше, у 16 ст., у португальських купців був запозичений рецепт виготовлення бісквіту Кастера ( かすていら,カステラ, Castella, Kasutera, касутейра), а у 20 ст. японці почали виготовляти Дораякі (どら焼き, どらやき) – два круглі бісквітні млинці з начинкою анко (паста з квасолі адзукі), які ввійшли до списку ваґаші.
Etnocook робив огляд про традиції та особливості приготування тістечок у формі риби у статті Тайякі: японські солодощі. Вони зроблені у вигляді риби Тай, яка, за повір’ями, приносить щастя і, якщо з’їсти таке тістечко – щаститиме.
Після реставрації Мейдзі та припинення самоізоляції, західні традиції виготовлення десертів та солодощів міцно вкорінилися в Японії і кулінари широко використовують загальновідомі рецепти із застосуванням шоколаду та молочних продуктів, додаючи до них певні етнічні та виключно місцеві складники.