Калач приїсться, а хліб ніколи.

Загальновідомо,що хліб ми сприймаємо як один з найпростіших виробів і він присутній в нашому раціоні кожного дня. І, зазвичай, його приготування ми довіряємо спеціалізованому виробництву. Проте так було не завжди, в кожній родині готували хліб турботливі руки на всю сім’ю,  сам процес був надзвичайно важливим, змістовним, а готовий продукт — здоровою їжею, яка наповнює силою та енергією.

Згідно з словником, хліб (зменшено-пестливі –хлібець, хлібчик) — харчовий продукт, що випікається з борошна або зернова культура; хліб-сіль — загальна назва харчів, їжа, вживається як ознака достатку та гостинності.

З давніх-давен наш народ пече хліб та ставиться до нього з особливою повагою.  Вчинений, пухкий, як щоденний, зазвичай житній, так і обрядовий хліб, часто пшеничний, вважався особливим, культовим, а процес виготовлення та випікання — ритуальним, сповненим таємничої магії, закріпленій емпіричним досвідом пращурів. Цей продукт супроводжував людину протягом усього життя, через нього встановлювався невидимий зв’язок з Всесвітом, він був присутній при народженні, на посвятах, сватаннях, весіллях, уродинах, святах, з ним зустрічали гостей та проводжали в останній путь.

Хліб традиційно був великий — як зібраний урожай, круглий — як сонце, вишуканий та майстерно прикрашений коровай— як символ багатого та щасливого подружнього життя. В основі форми лежало коло, як найперше означення Сонця,звідси й різноманітні хлібні слова та назви: колосок, колобок, ко/а/лач, ка/о/лита. [5]


Обрядовий хліб, такий як Великодній хліб, коровай, весняний хліб у формі пташок — це були справжні витвори мистецтва, які мали не стільки харчове, скільки ритуальне призначення.


Важко уявити традиційну етнічну слов’янську хату без хліба-солі на вишитому рушнику. Неймовірно широке  поширення легенд, прислів’їв та приказок вкоренилися в нашому щоденному житті і передаються з покоління в покоління. Крихти віддавали домашнім тваринам, худобі, кидали в воду, спалювали або ставили на видному місці для птахів — щоб ті донесли їх у вирій. Нарізували буханку тільки до себе, з одного боку, впавший шматочок цілували, якщо дві хлібини зрослися в печі, то їх розламували над головою в дитини, що не може розговоритися, перевернутий в печі хліб віщував нещастя, якщо під спеченим хлібом мокро — чекали дощу, вимішувати тісто слід лиш в напрямку до себе, що родина була разом.  Всім відома народна мудрість: “Хліб — усьому голова”, “Хліб та вода — козацька їда”, “Без хліба суха бесіда”. Хлібом не лишень благословляли, найстрашніші побажання –  “Бог би тебе хлібом побив!” та “Щоб тобі довіку їсти хліб, спечений не маминими руками”.

Ще з дохристиянських часів дійшла до нас незмінна технологія випікання повсякденного та обрядового хліба.  За звичаєм випічкою для потреб сім’ї займалися жінки. Тіста ні в якому випадку не могли торкатися люди, що обмивали покійних, гицелі, колії.

Випічка хліба — буденне заняття кожної української ґаздині, пекти можна було щодня, крім свят, п’ятниці та неділі, також в ці дні не можна сіяти борошно.

«Пекла хазяйка в недилю паляныци. Тилькы що посажала в пич, выйшла, увийшла в хату, коли сидить жинка, каже: «Виймай уже хлиб из печи». Хазяйка каже: «Ще не спикся». «Уже спикся». Коли выняла, колы вже готове. Розломиш ту паляницю та жинка, що вийiла, каже: «Притули до серця, чи буде пекты тебе?» Прытулыла та хазяйка соби до серця, потим зачала крычать: «О, пече, пече!» «А що,— каже та,— хорошо, як тоби пече? То так вы нас печете у недылю». Хлиб там ы урыс проты серця, не можна одырвать. И сталы по свитам водить, сталы людей прохать: «Кайтеся,— каже вона людям,— на мени, не печить хлиба у неди­лю» (от Орленковой, с. Тишок).[3]

Особливе також ставлення до діжі, в якій замішували тісто — вона обов’язково жіночого роду (це рахували при покупці по клепках “діжа-діж” і останньою мала бути “діжа”), вимита ледь теплою водою та витерта гречаним сіном. З діжею пов’язували добробут родини, тому вона займала важливе місце в весільній церемонії:

«Обмін хлібами між родами молодого й молодої – це підстава договору. Він уже сам, властиво, рішає справу, все дальше – це церемонія. І тут, в церемоніях, хліб грає першу роль. Він не проста жертва богам – він свята річ, фетиш, бог («святий коровай»), який сам посвячує, стверджує і благословляє нове подружжя. Весільний обряд у важких умовах переселенського життя зводився до того, що молоду пару обводили навколо діжі, на котрій був положений хліб. Обряд цей у великій весільній драмі, де вона розгортується вповні, сходить на другий план, а тим часом він, очевидно, був колись центральним актом» [4, 132]

Традиційний український хліб замішаний на розчині, часто хмелевій. Хлібини після розстоювання ставили по черзі в піч, першу після випікання символічно віддавали предкам, вважалося, що пара з неї досягає Нави, потойбіччя.

скибки хліба

скибки хліба

Хліб їдять окремо, а також він є неодмінним додатком до основних страв. Щоб споживати екологічний, натуральний хліб, а також щоб уникнути непотрібних хімічних додатків і відчути справжній смак традицій, варто спробувати спекти його власноруч — адже це дуже просто. Головне, що слід завжди пам’ятати — окрім надійного та перевіреного рецепту під час приготування та випікання слід мати гарний настрій та позитивні думки.

Ліля Тяжка для Etnocook

Тяжка Л.Б.Хліб: традиції приготування в давнину [Електронний ресурс] :стаття для кулінарного порталу Етнокук. – Електрон. дан.  –  Режим доступу : http://etnocook.com.ua/hlib-tradytsiji-pryhotuvannya-v-davnynu/ – Хліб: традиції приготування в давнину.Магія випікання хліба власноручно.

 

Використані джерела:

1.Артюх 1.Л. ПОВСЯКДЕННА Й СВЯТКОВА ЇЖА ТА НАПОЇ (Л.Артюх, Укр.минувшина -повсякденна й святкова їжа та напої)

2.Жайворонок В.В.Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К.: Довіра,2006. – С.618

3.Українці: народні вірування, повір’я, демонологія/Упор., прим. та біогр. нариси А.П.Пономарьова,  Т.В.Косміної, О.О Боряк; Вст.ст. А.П.Пономарьова; Іл. В.І.Гордієнка. – К.:Либідь,1991. – 640 ст.; іл.(“Пам’ятки історичної дуска України”)

4.З життя селян на Чигиринщині / подав Марко Грушевський // Пам’ятки України. – 2002. – № 2. – С. 127–135.

5.Мицик В.Ф. Син Землі і Сонця: Художнє хлібопечення Шевченкового краю / В. Мицик. – К. : КВІЦ, 2005. – 40 с. : 26 іл.

Також перегляньте:

Рецепт Хліба на заквасці http://etnocook.com.ua/hlib-na-zakvastsi/

Хлібна розчина (закваска для тіста) http://etnocook.com.ua/hlibna-rozchyna-zakvaska-dlya-tista/

Пампушки житні http://etnocook.com.ua/pampushky-zhytni/

Рецепт Великодньої Паски http://etnocook.com.ua/velykodnya-paska/

Роздрукувати рецепт Роздрукувати рецепт

Залишити коментар

Додати зображення до коментаря

>